| Chapter 32 |
1 | ¶ Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!
|
2 | Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.
|
3 | Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!
|
4 | Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він.
|
5 | Зіпсулись вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене.
|
6 | Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.
|
7 | ¶ Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.
|
8 | Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.
|
9 | Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його.
|
10 | Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.
|
11 | Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм,
|
12 | так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.
|
13 | Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя,
|
14 | маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.
|
15 | ¶ І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.
|
16 | Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.
|
17 | Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші!
|
18 | Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
|
19 | ¶ І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,
|
20 | та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.
|
21 | Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх.
|
22 | Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.
|
23 | Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.
|
24 | Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.
|
25 | Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.
|
26 | ¶ Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять,
|
27 | та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.
|
28 | Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування.
|
29 | Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.
|
30 | Як може один гнати тисячу, а два проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?
|
31 | Не така бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.
|
32 | Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них,
|
33 | вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь!
|
34 | Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?
|
35 | Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них.
|
36 | Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного.
|
37 | І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони,
|
38 | що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.
|
39 | ¶ Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.
|
40 | Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий!
|
41 | Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.
|
42 | Я стріли Свої понапоюю кров'ю, а Мій меч поїдатиме м'ясо, кров'ю забитого й бранця, головами кучматими ворога.
|
43 | Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ.
|
44 | ¶ І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів.
|
45 | А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,
|
46 | то сказав він до них: Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону.
|
47 | Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.
|
48 | І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:
|
49 | Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.
|
50 | І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,
|
51 | за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів.
|
52 | Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам.
|