Chapter 13

 ¶ Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає. 

 ¶ З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство. 

 ¶ Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль. 

 ¶ Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься. 

 ¶ Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює. 

 ¶ Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника. 

 ¶ Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього. 

 ¶ Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує. 

 ¶ Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне. 

 ¶ Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться. 

 ¶ Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує. 

 ¶ Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя. 

 ¶ Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться. 

 ¶ Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти. 

 ¶ Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них. 

 ¶ Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує. 

 ¶ Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік. 

 ¶ Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він. 

 ¶ Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним. 

 ¶ Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде. 

 ¶ Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром. 

 ¶ Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного. 

 ¶ Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я. 

 ¶ Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання. 

 ¶ Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.